ЦУМ Київ презентує сезонні вітрини разом з ілюстраторкою Марією Фоєю

Коли світ стає надто гучним, важливо вміти зупинитися й відновити зв’язок із самим собою. Саме цій ідеї глибинного занурення присвячено новий арт-проєкт ЦУМ Київ, створений разом з ілюстраторкою Марією Фоєю. Головна метафора – водні глибини: вони присутні в кожному образі. Вода – як дзеркало, що дозволяє побачити себе справжнім.

Сім вітрин – сім етапів внутрішньої подорожі, створених у форматі диджитал ілюстрацій і відтворених за допомогою об’ємних елементів. Вони захоплюють з першого погляду: глибокі сині кольори, гра світла, плавність ліній – усе говорить про спокій і рівновагу. Кожна із семи вітрин – окрема метафора стану чи процесу, через який проходить людина, коли намагається повернутись до себе. "Я хотіла створити щось схоже на медитацію. Простір, який не кричить, а говорить дуже тихо. Та водночас – щиро", – розповідає Марія. В дизайні вітрин немає жодного нав’язаного посилу – тільки символи, які кожен зчитує по-своєму.

Перша вітрина – "Занурення". Це момент, коли ти ще на поверхні – але вже готовий до пірнання. Фігура стоїть у воді, відчуваючи її температуру, ритм, пульс. Вода приймає не одразу: вона трохи відсторонена. Але варто зробити крок – і все навколо починає змінюватись. Марія коментує: "Це про те, як ми обережно входимо у власні переживання, пробуємо доторкнутись до себе справжнього".

Друга вітрина – "Початок подорожі". Занурення відбулося, і починається рух. Поруч – восьминіг, сильний і в’язкий, як сама глибина. Це не монстр, а охоронець, який тримає у безпечному полі. "Я не вкладала в нього агресії. Він – той, хто стоїть на варті твого шляху. Він дає тобі пройти", – пояснює художниця. Це етап, коли стає трохи лячно – але цікавість сильніша.

Третя вітрина – "Пошук". Тут з’являється медуза, що світиться. Вона – твій ліхтарик у темряві. М’яка, майже прозора, вона не нав’язує напрямку, а просто пливе поруч. Це момент, коли зосереджуєшся на деталях: спогадах, відчуттях. "Це фрагмент, де починаєш усвідомлювати: ти не один, і всередині тебе – теж світло", – каже Марія.

Четверта вітрина – "Політ". У центрі – манти, що витають, мов думки. Тут уже з’являється внутрішній ресурс – політ фантазії, уява, творення. Це про етап, коли щось нове починає народжуватись. "Я малювала цю вітрину з відчуттям гри, дитячого натхнення. Це мій улюблений момент – коли всередині з’являється радість без причини".

П’ята вітрина – "Дивитись усередину". Це вітрина без героїв, лише кола на воді. Абстрактна, майже графічна. Після польоту приходить тиша, і з нею – фокус. "Я спеціально зробила її максимально стриманою – це не про зовнішнє, а про центр. Про концентрацію. Про погляд у саме серце", – коментує ілюстраторка. Це вітрина-медитація, яку хочеться просто розглядати без поспіху.

Шоста вітрина – "Споглядання". Тут з’являються світлі відблиски – наче нові сенси, які проступають після мовчання. Це спокійна, дуже світла частина шляху. "Я подумала: якщо вода – це простір, в якому ти плаваєш, то має настати момент, коли ти просто лягаєш на спину й дивишся вгору. Це відчуття злиття з чимось більшим. Вона – про це".

Сьома вітрина – "Повернення". Точка, з якої ти повернувся зовсім іншим. Ця вітрина – тепла, обволікаюча. У ній є щось від материнської підтримки. "Мені хотілось, щоб фінал був не переможним, а м’яким. Повернення до себе – це не феєрверк. Це тиха радість. Це момент, коли ти вже вдома", – завершує художниця.

Марія Фоя — київська ілюстраторка, чий стиль легко впізнати за делікатною поетикою та візуальною глибиною. Вона співпрацювала з The New York Times, The Guardian Weekly, Die Zeit, Adobe, Moleskine Foundation та багатьма іншими міжнародними медіа й брендами. Лауреатка Graphis Design Awards, 3x3 Magazine, iJungle та інших профільних конкурсів. Роботи Марії часто розкривають теми внутрішнього пошуку, тиші, споглядання – саме тому ілюстрації для ЦУМу перетворилися на візуальну подорож всередину себе.